Пошук по сайту
Пошук

Замісна підтримувальна терапія

2 Липня, 2017

Замісна підтримувальна терапія – один з методів лікування опіоїдної залежності

Незважаючи на те що останнім часом в Україні все частіше з’являються кокаїн та синтетичні стимулятори, понад 90 % зареєстрованих наркозалежних страждають саме на опіоїдну залежність. Найбільш поширеними нелегальними опіатами в Україні є ацетильований екстракт макової соломки, який виготовляють кустарним способом і вживають виключно шляхом внутрішньовенних ін’єкцій, а також героїн та кристалічний метадон для внутрішньовенного вживання. Вітчизняний та світовий досвід лікування опіоїдної залежності свідчить, що тільки чверть хворих здатна утримуватися від вживання наркотиків тривалий час (1 рік чи більше). Решта або взагалі ухиляється від лікування, або невдовзі після нього повертається до зловживання наркотиками.

Вживання наркотичних речовин давно вже перетворилось із суто медичної на велику соціальну проблему, насамперед через криміналізацію наркоспоживачів, а також через ризик інфікування ВІЛ та іншими інфекціями, що передаються через кров. Саме цей ризик протягом останніх кількох років викликає особливу тривогу в суспільстві, оскільки ризик інфікуватися для споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) залишається дуже високим, тобто з часом все більше їх стає ВІЛ-інфікованими. Так, наприклад, за даними вторинного епіднагляду, у деяких регіонах України понад 60 % споживачів ін’єкційних наркотиків є ВІЛ-позитивними. Управління ООН з наркотиків та злочинності обрало Україну серед 24 країн, що потребують першочергової допомоги через високий рівень вживання ін’єкційних наркотиків та поширеність ВІЛ серед тих, хто вживає такі наркотики. Згідно із спільними даними ООН, ВООЗ, українського Міністерства охорони здоров’я та Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, у 2013 році кількість українців, які живуть із ВІЛ, становить 201 тисячу осіб. Поширеність ВІЛ-інфекції серед тих, хто споживає ін’єкційні наркотики, удвічі перевищує світовий показник у 11,5% і є однією із найвищих у Європі. У деяких регіонах України поширеність ВІЛ серед наркозалежних є ще вищою: наприклад, у Миколаївській області цей показник сягає 43,8%, у Дніпропетровській — 41,3%, у Чернігівській — 37,5%.

Нині вже є загальновизнаним той факт, що синдром залежності від наркотиків формується під впливом найрізноманітніших факторів біологічного, психологічного і соціального характеру. У випадку опіоїдної залежності біологічний складник має величезне значення. Установлено, що тривале вживання нелегальних опіоїдів істотно порушує роботу головного мозку, особливо структур, пов’язаних з опіатними рецепторами й обміном ендорфінів. Наслідком нестачі опіоїдів є прояви синдрому відміни або «ломки», потяг до наркотиків, що виникає час від часу. Усе це спричинює рецидиви, людина залишається споживачем наркотиків, її поведінка стає ще більш ризикованою в плані інфікування ВІЛ та іншими інфекціями, які передаються через кров.

Лікування наркотичної залежності сприяє суттєвому покращанню благополуччя, соціальній активності людей з опіоїдною залежністю, а також попередженню серйозних медичних та соціальних наслідків, включаючи інфікування ВІЛ. Оскільки не існує єдиного методу лікування, ефективного для всіх індивідів з опіоїдною залежністю, має бути доступним досить широкий спектр різноманітних методів. Одним із методів лікування опіоїдної залежності ­є замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) – призначення опіатних агоністів — препаратів, які мають подібну до героїну та морфіну (та інших опіоїдів) дію на головний мозок людини. В Україні для замісної підтримувальної терапії використовується метадон та бупренорфін (агоніст/антагоніст). Контрольоване призначення відповідної дози препарату дає змогу нормалізувати роботу головного мозку, запобігти розвитку «ломки» і блокувати потяг до нелегальних опіоїдів. Це дозволяє пацієнтам  відмовитися від вживання нелегальних опіатів, значно зменшити ризик, пов’язаний з ін’єкціями (ВІЛ, гепатити, інфекції тощо), стабілізувати здоров’я, стати соціально активними. Окрім того, замісна терапія (ЗТ) сприяє значному зниженню кримінальної активності споживачів наркотиків, що створює гарні передумови для подальших позитивних змін.  За допомогою ЗПТ можна зменшити значні витрати, спричинені опіоїдною залежністю, для самих хворих, їхніх родин та для суспільства загалом — переважно завдяки скороченню вживання опіоїдів, зменшенню кількості пов’язаних із цим смертельних випадків та випадків поводження з високим ризиком інфікування ВІЛ та завдяки зниженню рівня кримінальної активності. Однак замісна терапія має і свої обмеження: сьогодні вона є придатною тільки для споживачів опіатів і неефективна у випадку залежності від інших наркотиків (кокаїну, амфетамінів, галюциногенів, барбітуратів). ЗПТ не рятує пацієнта від синдрому опіоїдної залежності, а лише видозмінює цей синдром таким чином, що більшість негативних наслідків вживання нелегальних наркотиків може бути зведена до мінімуму.

Метадонова підтримувальна терапія — широко і добре вивчений метод лікування, адже застосовується для лікування опіоїдної залежності з 60-х років минулого століття. Ефективність і безпека замісної терапії добре доведені. Вона застосовується в усіх європейських країнах та країнах Азії (Китаї, Індонезії, Філіппінах, Таїланді, Киргизії). У деяких країнах, наприклад у Німеччині, метадон призначають лікарі загальної практики. В Іспанії практично в усіх в’язницях існують метадонові програми.

У результаті досліджень і моніторингу даного методу лікування отримані переконливі дані, які засвідчують що:

– програми підтримувальної ЗТ виявляють значну ефективність у зниженні частоти вживання нелегальних наркотиків, рівня кримінальної активності та рівня смертності серед СІН (у тому числі і від передозувань), а також у зниженні рівня ВІЛ-інфікування;

– тривале лікування в программах ЗПТ більш ефективне, ніж короткочасні курси;

– низькі дози метадону призводять до підвищеного ризику вживання нелегальних наркотиків і рецидивів;

– більш ефективними виявляються програми, що поєднують ЗТ із широким спектром додаткових послуг: соціальною допомогою, допомогою психолога, консультуванням іншими фахівцями, полегшеним доступом до інших видів медичної і соціальної допомоги;

– утримання клієнтів у програмі підтримувальної терапії метадоном близько 60—70 %, що набагато більше від аналогічного показника в безнаркотичних формах реабілітації;

– підтримувальне лікування помітно привабливіше для більшості СІН, ніж існуючі програми реабілітації, засновані на іншому підході;

– економічна ефективність ЗПТ значно перевершує всі інші види лікування, що робить її доступнішою для максимальної кількості СІН навіть у країнах з обмеженими ресурсами. Сама вартість препарату (метадону) вкрай низька, річний курс лікування одного пацієнта метадоном може становити 60—80 доларів на рік.

Отримувати замісну терапію може кожен пацієнт, якому встановлено діагноз залежності від опіоїдів, який добровільно усвідомлено погоджується на лікування та не має протипоказів до призначення агоністів опіоїдів. Право на  першочергове призначення ЗПТ мають ВІЛ-інфіковані пацієнти та вагітні жінки, споживачки «вуличних» опіоїдів. Протипоказами для призначення ЗПТ є наявність у пацієнта некомпенсованої печінкової недостатності та алергії на замісний препарат. З обережністю призначають замісну терапію хворим з дихальною недостатністю, травмами голови, підвищеним черепно-мозковим тиском, виразковим колітом, печінковою чи нирковою колікою, та пацієнтам, які паралельно вживають інші психоактивні речовини (алкоголь, бензодиазепіни, антидепресанти, стимулятори).

У Вінницькій області програма замісної терапії для споживачів ін’єкційних наркотиків була впроваджена в 2006р. у Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія». Пізніше, в 2008 році, програми ЗПТ почали працювати в районних лікувальних закладах. На сьогодні замісну терапію хворим з опіоїдною залежність призначають в Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія», Вінницькому обласному Центрі профілактики та боротьби зі СНІДом, Вінницькому обласному спеціалізованому територіально медичному об’єднанні «Фтизіатрія», Барській, Бершадській, Гайсинській, Жмеринській, Іллінецькій, Козятинській, Могилів-Подільській, Немирівській, Томашпільській, Хмільницькій ЦРЛ та, Ладижинському МТМО. Всього у Вінницькій області отримують ЗПТ 319 хворих, 26% відсотків з яких є ВІЛ-інфікованими.

Після того, як було провадженно ЗПТ в Вінницькому обласному Центрі профілактики та боротьби зі СНІДом та Вінницькому обласному спеціалізованому територіально медичному об’єднанні «Фтизіатрія» вдалося вирішити проблему забезпечення безперервності замісної терапії під час стаціонарного лікування ВІЛ-інфікованим пацієнтам та хворим на туберкульоз пацієнтам з залежністю від опіоїдів, що Призначення замісної терапії таким пацієнтам створює хороші передумови для формування прихильності до лікування ВІЛ та туберкульозу. Окрім того, згідно наказів Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА, пацієнти мають змогу продовжувати замісну терапію під час лікування в інших закладах охорони здоров’я м.Вінниці та під час перебування в ізоляторі тимчасового утримання.

Тривалість лікування залежить від психосоматичного стану  та бажання самого пацієнта, однак, рекомендується отримувати замісний препарат не менше 6 місяців для стабілізації стану та закріплення безін’єкційної поведінки. По закінченню курсу лікування пацієнтам призначається детоксикація, тривалість якої встановлюється індивідуально для кожного пацієнта. Замісна терапія вдало поєднується з реабілітаційними заходами, на які особливо варто звернути увагу приймаючи рішення про виписку з програми ЗПТ.

Веретко Ірина Миколаївна,

лікар-нарколог КП ВОНД «Соціотерапія»

Гаєвик Ганна Миколаївна,  лікар-психолог КП ВОНД «Соціотерапія»

Опубліковано в Статті by Соціотерапія

Залишити коментар